Головна / Санаторії та готелі Трускавця / Історія Трускавця
Просимо, знайомитись з Трускавцем. У мальовничому тихому закутку українського Прикарпаття причаїлось маленьке курортне місто. Рукою подати - починаються Карпати. Стежини, по яких ходять бойки (мешканці навколишніх гір), поведуть Вас у красиві гори. Таке чисте повітря як у Карпатах - рідко де знайдеш. Тому і звуть Карпати "Легенями Європи".
До речі, Трускавець, розташований на висоті 450 м над рівнем моря. Сонячних днів буває біля 200, неповних - біля 100, ну, а решту - падає дощ. Так і повинно бути, тому що без дощу і снігу не було б "Нафтусі". Теплих днів у Трускавці більше, ніж холодних, хоча взимку бувають заметілі і температура знижується до -30 С, але таке буває кілька днів.
Погляньте на карту і зорієнтуйтесь: Трускавець всього за сто кілометрів від найбільшого міста Галичини - Львова. Автострадою доїдете за годину-півтори. Львів же через залізничне сполучення та аеропорт зв’язаний з усім світом. Отож, Трускавець - маленьке місто, зі своїм мером, хоч українцям звично - голова міста. До речі, на виборах 1994 року Богдан Матолич вперше за останні 60 років всенародно обраний головою міста, а у 1998 році трускавчани знову виявили йому довіру.
Історичні згадки про Трускавець сягають у глибоку давнину Галичини - західної частини колись великої і могутньої, на той час, високо-культурної Київської Русі. Наша розповідь - не історія Трускавця, а лише коротке знайомство з минулим і сучасним. Найдавніша і досить цікава історична згадка про Трускавець - це угода продажу Іваном Коритко братам Гнату з Тустановичів і Андрію із Любенич у 1471 році прав на вічну аренду Трускавця. Ось коли відбулась приватизація у вигляді оренди. Вже на той час було що орендувати у Трускавці, бо це край солеварень. І саме з видобуванням солі пов’язана історія розвитку Трускавця. Недарма ж деякі історики вважають, що назва Трускавець походить від литовської назви солі "друска".
Майже через чотириста років в архівних матеріалах 1841 року згадуються нові орендатори Трускавця - Франц Бленк і священник Гнат Облочинський. Що тільки не орендували на той час: солеварні, нафтові та озокеритні копальні, сірку, свинець, цинкові руди. Чого тільки не мала трускавецька земля. А чи все зникло? Звичайно, ні. Коли скінчились прибутки від надр, Дрогобицьке камеральне управління у 1827 р., побачивши, що назріває інший бізнес, дало розпорядження: прибудувати до колиби нове приміщення для купелів. Так перетворився край солеварів у курорт Трускавець.
Першим курортним лікарем-дослідником був Антон Машек. Уже тоді розпочалося наукове вивчення мінеральних джерел, хімічного складу води. Пріоритет належить Теодору Торосевичу - львівському хіміку-аптекарю давнього вірменського роду Торосевичів, які у давнину поселилися на Галичині, у Станіславі. Саме Теодор Торосевич у 1836 році уперше опублікував свої дослідження про трускавецькі мінеральні води і, звичайно ж, описав склад нафтової води, якій пізніше дали назву "Нафтуся". Минали роки. Змінювалися володарі у Трускавці. У 1911 році новим господарем курорту стає повітовий маршалок пан Раймонд Ярош. Він власне очолив спілку, яка дала гарантію, що буде належно і успішно керувати Трускавцем. І дійсно, з цих часів починається "європизація" Трускавця. Будується залізна дорога з вокзалом, що забезпечило зручне сполучення зі Львовом, Віднем, Варшавою. На зміну газовим лампам прийшло електричне освітлення. Модернізуються водолікарні, запроваджуються новітні засоби лікування, будуються нові вілли, створюється у прекрасній архітектурній споруді клуб "Товариський". На той час Трускавець був найкращим польським курортом. У 1931 році тут мешкало біля 3000 осіб, а на відпочинок приїздило - до 15000 на рік. На чолі громади стояв війт із радою, яку складали 40 радних. Наступні 50 років Трускавець був радянським, або, як його тоді називали, Всесоюзна оздоровниця. За ці роки збудовано висотні санаторії, нові бювети мінеральних вод, нові свердловини "Нафтусі". Відбувалась інтенсифікація розвитку Трускавця. Побувати у Трускавці стало престижно. Розпався Союз, але не розпався Трускавець. Трускавець у кінці двадцятого століття - це найбільший у світі бальнеологічний курорт, куди щомісяця з'їжджаються на відпочинок і лікування біля 15 тисяч курортників з різних країн. Щодня півтисячі приїздить і півтисячі від’їздить. Уявляєте скільки зустрічей і проводів.
Трускавець - один з унікальних курортів України. Знаходиться він у передгір`ї Східних Карпат, у мальовничій балці річки Воротище, на висоті 350-400 м над рівнем моря, оточений невисокими горбами. Повна свіжості зелена долина, багате на кисень і озон повітря, теплий, помірно континентальний клімат і цілющі мінеральні води - все це створює винятково сприятливі умови для відпочинку і оздоровленя.
Місто Трускавець - це місто-курорт, розташоване у великому лісопарку. Коли з прекрасної Яцкової гори, її ще називають Глорієтою, що ніби насувається на залізничий вокзал, у надвечір`я дивитися на Трускавець, відкривається чудовий краєвид: на темно-зелені верхів`я гір першими зорями немовби налягає темно-синє небо. Здається, ніби тут земля і небо обнялися. Таке враження складається, коли ви на Яцковій горі, а не в самому серці Трускавця. Тут зовсім інакше. Активно струмує "Нафтуся", пульсують життя, процес відпочинку, оздоровлення, бо тільки для цього створено цей унікальний куточок землі ...
Але як жив і розвивався Трускавець? Почнімо з назви. Усі, хто писав про Трускавець, або оминали це питання, або подавали різні перекази старожилів і легенди, які не мають нічого спільного із справжньою історією міста. Ще й до того часу курортні екскурсоводи розповідають відпочиваючим, що назва "Трускавець" походить від слова "трускавка" (місцеві мешканці називають трускавками полуниці, яких тут вирощували дуже багато).
Слід нагадати, що до 18 ст., коли був відкритий курорт, в садах Європи культивувалися лише дрібні лісові суниці, і тільки в 1712 р. французький офіцер Фрезьє привіз із Чилі до Франції суницю з дуже великими і смачними плодами. Схрещування її з віргінською суницею поклало початок культурним сортам, які згодом поширились по всій Європі, в тому числі і в Трускавці. Це ж підтверджує і отець Олекса Пристай у своїх спогадах "З Трускавця у світ хмародерів". Одночасно він робить припущення, що назва ця походить від сорту черешень, так званих "хруставок", або "хропуставок". І ніби село спочатку називалося Хруставець, а пізніше Трусковець. Деякі джерела говорять, що Трускавець - ополячена відприсвійна назва місцевості Трушковичі походить від староукраїнського імені Трушко. За архівними документами можемо простежити, як змінювалася назва села починаючи з середини 15 ст.. Вона зустрічається в давні часи як Трушкович, Трушкавич, Трушковєч, Трушкавєч і, нарешті, повністю змінена і спольщена в документах 17-18 ст. на Трускавєц, в українському варіанті Трускавець. Можна припускати, що Трускавець називався колись Трушкович, а засновником його був якийсь, скоріше невідомий нам, Трушкович, син Трушка. Можливо, з часом, при виявленні нових архівних джерел, вдасться докладніше довідатися, хто був засновником міста та коли його заснували. А зараз на основі наявних документів можемо стверджувати, що історія Трускавця сягає вглиб віків, а назва бере свій початок від імені ще княжого або й ранішого періоду. У кожному разі, сьогодні призабуте слов'янське ім'я Трушко ще навіть у 16-17 ст. досить часто зустрічається у селах навколо Дрогобича.
Є ще версія: литовське слово "друска" - сіль. Однак ця версія не вірогідна, хоча сіль на території Прикарпаття добувають ось уже близько чотирьох тисяч років, і багато місцевих поселень виникли як центри солеваріння. З цим промислом пов'язані їх назви: Стара Ропа, Стара Сіль, Ясениця-Сільна, Солець, Солонське і т.д.
Коли ж все-таки виникло поселення Трускавець? На основі випадкової знахідки Трускавця можна сказати, що в період великого переселення народів, або, як ще називається ця доба, мандрівки народів (3-7 ст. н.е.), тут уже вирувало життя. Під час будівництва однієї з курортних вілл, коли вже діяв курорт, було знайдено римський бойовий чекан. Ця знахідка потрапила до самбірського музею "Бойківщина", і відомий український вчений, колекціонер і архіолог Володимир Кобильник датував її 4ст.. Отже, не виключено, що на території сучасного Трускавця могли відбуватися бої готів у союзі з прикарпатськими племенами, очолюваними карпами, з легіонами Римської імперії.
Є документальні підстави вважати, що Трускавець був власністю Галицько-Волинського князівства. Після захоплення його Польщею князівські маєтки потрапили до рук королів, і Трускавець став "королівщиною", яку здають в оренду різним феодалам. Шляхтичами-дідичами (із правом успадкування) трускавецького маєтку 1469 року були брати Іван і Станіслав Коритки. Про це є згадка у найдавнішому документі про Трускавець, що зберігається в Головному архіві давніх актів у Варшаві. 1471 року Іван Коритко продав за 550 гривень право пожиттєвої оренди Трускавця братам Гнатові з Тустановичів та Андрієві з Любинців. Отже, 1469-1471 роки - це і є перші писемні згадки про Трускавець.
Близько 1518 року Трускавець увійшов до складу Дрогобицького староства. У період пізнього середньовіччя феодали захоплюють кращі землі під свої фільварки, а селяни через малоземелля вдаються до солеварного промислу. Возили сіль на ярмарки Волині, Поділля, Київщини і навіть Білорусі.
В описі самбірської економії 1692 р., відомому під назвою "Акти ревізії Перемиської землі", наводяться такі дані про Трускавець: перелік 58 селян, які мали по одному чи півпрута землі або "сиділи на городі", решта були безземельними , тобто "халупниками". Прізвищ іще не було. Перелік селян подавався за іменами, рідко за прізвиськами. В селі був млин на один камінь і корчма.
Після першого поділу Польщі 1772 року і окупації Галичини Австрією Трускавець як колишній королівський маєток став камеральним, тобто державним. 1784 року австрійський уряд встановив державну монополію на вирбництво солі, і трускавецька солеварня була закрита.