До оборонних соруд Трускавця періоду пізнього середновіччя можна віднести ще три фортеці – два замки й оборонний монастир.

  Перша з них відома в народі під назвою „Двір” або „Фільварок”, а пізніше просто „Дубина”. Це галявина, обсаджена старезними дубами, між джерелом „Марія” і вулицею Суховоля, з трьох сторін оточена ровами, тепер уже зарослими лісом – улюблене місце відпочинку курортників. З четвертої, напільної сторони (тобто від вул. Суховоля мусив бути розрівняний пізніше вал і рів. У кадастрових картах, схемах і планах 18 – першої половини 19 ст., які зберігаються в Центральному державному історичному архіві України у Львові, цей мікротопонім позначений під назвою „Коточий замок”.Навіть річка, яка стікається під містком у місці, що колись називалася „Під Матков Босков” (там була скульптура Божої Матері), на старих планах позначено як Коточий потік. Цей потік був пізніше біля джерела „Едуард” взятий у колектор, тепер проходить під цілою трускавецькою долиною і йде далі в напрямку Станилі, де уся ця каналізація впадає в річку Воротище, далі в Бистрицю і Дністер.

  Обстеження на місці показали, що „Коточий замок” був звичайним пізньофеодальним замочком чи просто оборонним двором. Рештки фортифікаційних споруд були знищені під час упорядкування парку і влаштуванні алей, призначених для прогулянок курортників. Як і на колишньому „Городищі”, тут відповідь на цілий ряд здогадів могли б дати лише археологічні дослідження. Слід згадати також, що на території цього замочка (оборонного двору) була церква або каплиця, бо у верхній його частині до 1939р. Було невеличке підвищення з хрестом. Такі хрести ставили переважно на тому місці, де був церковний вівтар.

  Другий замочок або оборонний двір, знаходився в районі угіддя „Кам’яний Горб” або, як його ще називають, „Лиса Гора”, у лісі на межі Трускавця з Тустановичами. Правда, це місце, починаючи з кінця 18ст., територіально належало до Тустановичів, можливо тому всі дослідники, котрі описували його уже в 20ст., зараховують його саме до цієї місцевості.

  На відміну від інших трускавецьких оборонних споруд і завдяки тому, що цей об’єкт знаходиться в лісі, тут зберігся земляний вал. Є рештки заплилого рову. Відомий польський історик архітектури Чеслав Тульс на основі документів так описує цей оборонний двір.”Двір мав три такі поверхові башти, тобто каплицю, світлицю з кімнатою, а також приміщення зі складом зброї. Правдоподібно, башти такого призначення пов’язані були з будинком двору в єдину цілість. Окремо стояла поверхова брама з покоєм і вгорі стрільниця”. Інший відомий дослідник старовини – історик-архівіст Антоній Прохаска в одній із своїх публікацій подає документальні відомості, що цей замок збудували князі Остророги і датує його кінцем 16ст. – першою половиною 17ст..

  Автором цих рядків разом із трускавецькими колегами, а пізніше і з львівськими істориками у 1970 р. проведено обстеження решток цієї оборонної споруди. А інженер-геодезист із трускавця Зенон Стеців тоді ж склав докладний план валів. На основі цього плану та опису львівський художник Микола Козурак склав проект його реконструкції.

  І остання відома нам пам’ятка оборонного будівництва, вірніше місце, яке залишалося від неї – оборонний пізньосередньовічний монастир. Про нього маємо єдину згадку в документах, а місце вдалося визначити на основі переказів. Слід гадати, що це був один із численних в Галичині невеличких василіанських монастирів. Знаходився він на початку теперішньої вулиці Івана Франка (колишня Шкільня). У давнину цей район давав початок двом вулицям: одна з них називалася Андрушки, а друга – Совтуси (або Солтиси). Пізніше з напільної сторони, рів і вал були розрівняні під час будівництва селянських хат і пансіонатів, зокрема вілли „Ванда”.У післявоєнні роки ще добре простежувався високий берег і глибокий вивіз-дорога, який у давнину міг бути оборонним ровом. На початку вулиці справа, де ще донедавна росли дві високі старезні тополі, які були входом до церкви ще наприкінці 18ст., була дерев’яна церковця, в якій, як зазначено в документах, час від часу відбувалися відправи. Пізніше її розібрали, а дещо нижче збудували віллу (тепер не існує). Ця церква, безперечно була монастирською. А далі, нижче – монастирське кладовище. Під час будівництва вілли „Львів’янки” будівельники натрапили на труну, яка була суцільною, тобто видовбаною у грубому дереві.

  Судячи з місця знаходження давніх трускавецьких церков (а нам відомо три таких місця, крім тепер існуючої), усі вони також мусили бути оборонними.

  У Трускавці надзвичайно цікаві мікротопоніми. Їх збір і розшифрування могли б дати відповіді на багато загадкових питань.

  Слід сподіватися, що тепер, коли краєзнавство нарешті зрушило зі застійної сплячки, трускавецькі ентузіасти і любителі старовини відкриють ще не одну „білу пляму” з історії міста.

Орест Мацюк,
Доктор історичних наук.