У с. Урич Сколівського району Львівської області, Україна, у IX–XIII ст. існувало наскельне місто-фортеця Тустань.
  Наскельна фортеця Тустань — пам’ятка історії, археології, архітектури та природи, яка не має аналогів у Європі.
  Унікальність Тустані полягає у можливості точного (90%) відтворення дерев’яної забудови, що існувала на скелях у IX–XIII ст. – не лише планувальної структури, а й вертикальної організації будівлі. Річ у тім, що будівничі, споруджуючи неприступну дерев’яну фортецю на скелях, довбали в камені пази для закріплення дерев’яних конструкцій. Дерева давно немає, а сліди в камені збереглися.
  Наскельну фортецю Тустань, і взагалі поняття наскельної архітектури науковому світові відкрив Михайло Рожко. Саме він досліджував пам'ятку з 1971 р.
  Наскельний комплекс Тустані розміщений поблизу теперішнього села Урич, у передгірній частині Українських Карпатах з висотами від 500 до 900 м над рівнем моря.
  Околиці с. Урич утворюють котловину, через яку протікає невелика річка Уричанка. З північного заходу на південний схід через центральний долинний простір котловини пролягає пасмо скельних груп ямненського пісковика. Ці групи скель є природними домінантами, але з них лише Камінь вільно проглядається з території села. Три інших скельних групи відгорожені двома хребтами, які формують ще одну, значно меншу котловину.
  Тустань існувала на трьох скельних групах: Камінь, Острий Камінь та Мала Скеля і була єдиним оборонним комплексом. Відомо, що станом на XIV ст. це була величезна територія волості, яка контролювала 3 карпатські перевали, і безперечно, що основне ядро тієї забудови, центр розвитку в XIII–XIV століттях був на території сучасного села.
  Тустань виникла у IX ст. як оборонно-митний пункт на трансконтинентальному шляху торгівлі шовком Португалія – Китай. Тут також проходив соляний шлях з Дрогобича до карпатських перевалів. Купці, здійснюючи тривалі та небезпечні мандри, могли тут отримати прихисток та нічліг. Натомість залога Тустані брала з них мито. Неприступна фортеця також була прикордонним пунктом Галицько-Волинського князівства і захищала його рубежі від орд загарбників. Визначальним є факт, що монголо-татари, захопивши руські території, навіть не пробували брати Тустань.
  Назва фортеці походить від словосполучення «тут стань» - кожен, хто приходив сюди, повинен був зупинитися тут, сплатити данину, виявити наміри, і лише тоді йти далі.
  У IX ст. укріплення виникло на скельних комплексах Каменя, Острого Каменя та Малої Скелі. Вже у XIII ст. поселення («окольний град») розрослося як у долині між та навколо скель, так і на територію сучасного села. Безпосередньо на території фортеці проживали виключно її оборонці – невеликий, добре вишколений чоловічий гарнізон. Мешканці окольного граду ховалися на території фортеці у випадку нападу ворога.
  Фортеця неодноразово горіла, але, як Фенікс, знов і знов відроджувалася.
  Нам відомо 5 будівельних періодів, коли її зовнішній вигляд повністю змінювався не лише за своїми розмірами, але і за висотою і характером дерев’яних конструкцій, зведених на скелях.
  Тустань занепала через зміну торговельних шляхів.
  Зараз створений Державний історико-культурний заповідник «Тустань», завданням якого є збереження, дослідження та ревалоризація історичного середовища наскельного міста-фортеці.

Джерело:   Тустань — наскельне місто-фортеця