Джерело №№ 8,9,10

Тепер вони стікають разом у бювет. Ці води слаболужні ( рН - 7.1), слабо-мінералізовані, гідрокарбонатно-кальцієві, з підвищеним вмістом кремнієвої кислоти (від 28 до 37 мг/л), двовалентим залізом (1-2 мг/л), марганцем (0,08 мг/л)та слідами срібла.

Вода, яку п'ють у бюветі, багата на важливі лікувальні органічні речовини, у ній є ефіри, амінові сполуки (від 3,8 до 6,2 мг/л) та характерні специфічні фізіологічні групи мікроорганізмів.

Води цих джерел допомагають збільшенню утворення жовчі та виведенню її кислот. При цьому зменшується рівень холестерину.

Тому води рекомендуються при захворюваннях печінки та жовчних шляхів (хронічні холецистити, жовчокам'яна хвороба, хронічні гепатити), а також при патології сечовивідних шляхів, нирок (сечокам'яна хвороба, хронічний пієлонефрит). Під дією цих вод посилюється сечовидільна функція нирок, підвищується діурез (виділення сечі), а також фільтраційна функція нирок.

Джерело №№ 15,13

Особливістю східцицьких залізистих вод є наявність в них заліза як у формі двовалентного катіону, так і комплексів з органічними речовинами.

Зокрема, частка залізоорганічних комплексів становить 36,6% у воді джерела № 13 і 62,3% - у воді джерела № 15.

Експериментально встановлено, що східницькі залізисті води гармонійно відновлюють кістково-мозкове кровотворення, вміст гемоглобіну і клітинність периферійної крові, концентрацію заліза сироватки і гістологічну будову слизової дванадцятипалої кишки при постгеморагічній та пострадіаційній анеміях, чим докорінно відрізняються від фармакологічних препаратів заліза, які відновлюють, перш за все, вміст гемоглобіну - ключову ланку обміну заліза.

Ці води особливо допомагають у виведенні з організму радіонуклідів, бо відомо, що препарати заліза попереджають поглинання радіонуклідів тканиною кісток та виводять їх через шлунково-кишковий тракт і нирки.

Схілницькі залізисті води активують виведення радіоактивного цезію з організму.

Отже, показання для застосування слабомінералізованих залізистих вод (джерел №.№ 15,13) такі: залізодефіцитні анемії, хронічні гастрити з нормальною та пониженою секреторною функцією, алкогольні захворювання печінки, хронічні ентерити та коліти, хронічний пієлонефрит у фазі ремісії, хронічний цистит у фазі ремісії, хронічні інтоксикації різноманітної етіології (в тому числі радіонуклідами та солями важких металів), хронічна променева хвороба (працівники АЕС, експериментальних ядерних установок, рентген-діагностнчних кабінетів).

Аналогів східницьких джерел залізистих вод в Україні більше немає.

Джерело №№ 25,26

За своїм хімічним складом це слабомінералізовані, гідрокарбонатно-сульфатно-кальцієво-магнієві води.

Специфічність вод джерел №25 та №26 полягає в тому, то в них є органічні речовини у кількості від 8,4 до 12,6 мг/л, карбонових кислот -2,86 мг/л, фульвокислот - 0,57-0,60 мг/л, бітумів - 1,7-2,1 мг/л.

Води цих джерел мають всі характерні групи мікроорганізмів для вод типу "Нафтуся".

Комплексне дослідження вод джерел № 25 та № 26 проведено Українським НДІ медичної реабілітації та курортології у 1995 році на кошти лікувально-оздоровчої бази "Зелений бір".

Розроблено методику вживання слабомінералізованих вод, визначено їх бальнеологічну цінність.

Воду джерела №25 рекомендують приймати при хронічних пієлонефритах, хронічних циститах, хронічних гепатитах, холангітах, холециститах, після операцій па нирках та після хвороби Боткіна.

Слабомінералізовану воду джерела №26 рекомендують вживати при сечокам'яній хворобі, літогенних діатезах, хронічних захворюваннях нирок і сечовивідних шляхів, хронічних холангітах, холециститах, гепатитах неспецифічної етіології, а також після хвороби Боткіна.