Джерело №10 ("Катерина")

Джерело №10 ("Катерина") входить до складу водозабору "Барбара", що знаходиться в урочищі Помірки в 3 км на південний схід від центральної частини курорту. Воно являє собою стару шахту з дерев'яним кріпленням стовбура, за допомогою якої в період з 1892 по 1912 р. відбувався видобуток озокериту; перетин шахти 2,5*2,5 м, глибина 100 м. Після припинення видобутку приплив води в шахту при зниженні рівня на 12 м складав 264 м3/добу, а при 26,1 м досягав 566 м3/добу. В міру замулення гірських вироблень і зменшення глибини шахти приплив води знижувався до 60-100 м3/добу. Мінералізація води при відсутності водовідливу із шахти змінюється від 2,7 г/л у верхній її частині та до 299 г/л у нижній. При тривалій перерві у відкачці в надгирловій частині свердловини іноді формуються прісні води з мінералізацією до 1 г/л. Склад високомінералізованих вод, що використовувалися в лікувальних цілях для ванн, хлоридно-натрієвий зі змістом сірководню від 20 до 170 мг/л. З 1968 р. експлуатація джерела припинилася. Аналогічну по складу воду стали одержувати із свердловини 22-РГ, пробуреної в 100 м південніше на схід джерела.

Джерело №2 ("Софія")

Джерело №2 ("Софія") входить до складу водозабору "Юзя". Розташоване на лівому березі р.Воротище в урочищі Городище в 2 км західніше центральної частини курорту. Воно являє собою шахтний колодязь, стінки якого закріплені бетонними кільцями, має глибину 2,1 м і діаметр 0,8м. Джерело експлуатувалося з 1842 по 1957 р. Дебіт джерела на витоці, на рівні 1м нижче гирла, складав 0,2м3/добу. По складу вода хлоридно-сульфатна або хлоридна натрієва з мінералізацією більш 10 г/л. У зв'язку з невисоким дебітом і далекістю джерела від бювета в 1964 р. джерело було ліквідоване, замість нього в даний час для лікувальних цілей використовується вода свердловин 9-К і 9-Б, що володіють тими ж лікувальними властивостями, що і вода джерела. На смак "Софія" - солоно-гіркувата. На вигляд-прозора, коли постоїть- мутніє. Вода дуже помічна для органів травлення, її успішно використовують при хворобах шлунка, пониженій кислотності, затримці стільця, малокрів`ї, надмірній вазі тощо.

Боровина (лікувальні грязі)

Окрім вод та інших лікувальних чинників, Трускавець посідає багаті поклади щонайкращої боровини.Боровина складається з пересохлих рослинних організмів у складі з мурашиною кислотою. Великий терен боровини є біля джерела "Софія". Перед тим як потрапити до ванни, боровина проходить систему спеціальних приготувань. Це робиться для того, щоб перетворити важкорозчинні мінеральні сполуки у більш легкі і корисні для здоров`я людини.

Трускавецький намул

Намул добувають з осаду мінеральних вод, який утворюється в родовищах. Є два види намулу: сірчаний і соляний. Добрий сірчаний намул добувають на Липках, соляний- постачають з джерела, що міститься в гаю, на Баньках. Чистий намул до ванн не надається. Його, як боровину, використовують частково, згідно з приписом лікаря.

Лікувальний озокерит

У 1850р. австрійський мінеролог Глюкер назвав земний віск озокеритом. З того часу і зберігається ця назва, а походить вона від грецьких слів "озо" - пахну і "херос" - віск. У європейській науковій літературі озокерит називають гірським, земним або мінеральним воском. Зараз його видобувають лише у Бориславі, а колись видобували у Трускавці, Старуні і Дзвинячі. Це є рідкісна гірська порода. За запасами, видобутком, переробкою та якістю озокериту Україна посідає перше місце у світі.

Зовнішньо озокерит подібний до бджолиного воску, буває жовтого, коричневого кольору. Складений сумішшю твердих вуглеводнів, генетично споріднений з нафтою, має високу теплоємність.

Земний віск почали видобувати наприкінці ХVІІІст.поряд з ропою (нафтою). Архівні документи свідчать про те, що вже на початку ХІХст. у Дрогобичі використовували свічки зроблені з озокериту. У 1840р. на території Борислава було близько 30 нафтових та озокеритних ям-криниць. У цьому ж році перший хімічний аналіз гірського воску зробив у Парижі французький хімік Ф.Вальтер і виділив з нього парафін. Промисловий видобуток озокериту розпочався у 1855р., коли львівський підприємець Роберт Доме знайшов земний віск у розмитих берегах річки Тисмениці і почав виготовляти з нього свічки. Згодом тут відкрили великі поклади цього мінералу, які залягали разом з кам'яною сіллю.

У 1860-х роках озокеритовий промисел запрацював на повну потужність, його використовували у шкіряній промисловості, в медицині - для лікування суглобів, а найбільше - для виготовлення свічок, які вивозили до Львова, Відня, Праги та інших міст. В кінці ХІХст. наш озокерит був використаний як високоякісний електроізолятор при прокладанні підводного телеграфного кабелю в Атлантиці між Європою і Америкою. І цей кабель ще досі працює!

Піл час війни у 1942р. професор С.Лепський випробовував озокерит при лікуванні травм і вогнепальних ран, про що згодом з'явилися його наукові праці щодо лікувальної дії озокериту.

Будь-який видобутий озокерит завжди необхідно очистити від глини і піску. До 1953р. це робили за допомогою виварювання. Земний віск плавиться при температурі 60-80°С. Коли озокеритоносну породу кип'ятили у воді, то чистий озокерит спливав на поверхню, а пісок і глина осідали на дно. Упродовж століття озокерит варили в спеціальних великих казанах, що розміщувалися у "топлярках" - довгих дерев'яних приміщеннях. Робітників, які видобували озокерит, називали "пшоноварами". Зараз, на спеціальному екстракційному заводі, побудованому у 1953р. у Бориславі, з "руди" за допомогою бензину вилучають чистий озокерит.

У Трускавці озокерит для лікування використовують на повну потужність, бо переконалися на практиці, що це лікування більш ефективне, простіше і вигідніше, ніж грязелікування. Тому в місті-курорті були побудовані великі озокеритолікувальні заклади, де лікування озокеритом стало одним з розповсюджених методів неапаратної фізеотерапії. Півстолітнє успішне застосування озокериту, особливо в умовах курортів, свідчить про його конкурентноздатність серед інших природніх теплоносіїв. На практиці використовують препарати на основі озокериту та інших нафтопродуктів (парафіну, вазеліну) - озокерафін, озокералін, озопарафін, серветка озокерафінова, медичний озокерит. Було зауважено, що терапевтична дія "Нафтусі" значно підсилюється навіть при одноразовому застосуванні аплікацій з озокериту. Таким чином, комплекс цінних біологічних та фізико-хімічних властивостей озокериту робить його незамінним і тому попит на нього постійно зростає. У 1992р. одна тонна озокериту оцінювалась у п'ятдесят разів дорожче, ніж тонна нафти.

Сьогодні, у ХХІст., земний віск залишається досить дорогим продуктом. Здійснюється подальше комплексне вивчення озокериту у медицині і техніці на користь людству.

Для розміщення інформації про Вашу базу відпочинку звертайтеся за телефонами: (097) 990-05-51 (095) 121-29-67 / Мацько Мар'ян / » детальніша інформація