пропозиції з поселення пошук бази

Ще 1909 року була збудована залізниця з маленькою станцією майже в самому центрі Трускавця. 1912 року зусиллями Р. Яроша будується новий залізничний вокзал, який відповідав своєму призначенню і розмірами, і архітектурою. Адже Трускавець безпосередньо був сполучений з такими великими містами, як Львів, Краків, Варшава, Познань. Прокладений новий шлях з центру курорту до залізничного вокзалу дав можливість побудувати нові вілли. Новозбудовані зручні комунікаційні шляхи та вілли спричинили новий наплив курортників. Якщо 1910 року Трускавець відвідало близько 3500 гостей, то 1913 року зареєстровано понад 5 тисяч. Цього ж, 1913 року за великі успіхи розвитку курорта - його лікувальної бази, благоустрою і будівництва - Трускавець було нагороджено великою золотою медаллю.

Перша світова війна зупинила розвиток курорту на кілька років. Після війни Раймонд Ярош ще з більшою енергією береться до роботи, намагаючись надолужити втрачене. Йому активно допомагають спочатку дружинна Емма, а пізніше - обидва сини: лікар Роман та інженер Олександр. Яроші модернізують водолікарні, перебудовують товариський клуб, реконструюють новопридбані віллу "Ядвінівка" і готель "Постуй", а також розпочинають будівництво нових пансіонатів. Велика увага приділяється паркові. Курорт просто потопає у квітах, і гості мають можливість милуватись екзотичними рослинами. Темпи розвитку були насправді дивовижними. Той, хто не був тут кілька сезонів, приїхавши знову до Трускавця, уже його не впізнавав.

До окрас курорту належали й Помірки. Тут було обладнане за всіма європейськими стандартами купальне озеро, побудовані корти, прекрасні спортивні майданчики. Береги озера були засипані золотистим піском. Чисте, свіже повітря від лісу, мальовнича природа, а також озеро давали колосальні результати в лікуванні. Раймонд Ярош використовував усі засоби для популяризації як Трускавця, так і Помірок зокрема. В розвитку Трускавця і в поширенні реклами про курорт слід відзначити і заслуги лікарського товариства. Лікарі на різних конференціях як в краю, так і за кордоном просто прославляють курорт, рекламують його бальнеотерапевтичну унікальність. Дуже вдало проводилася інформаційна реклама: постійно на радіо оголошувалась інформація на всю Європу про лікування в Трускавці та відпочинок у Помірках, видавалися рекламні буклети, листівки, карти. Господарі курорту дуже інтенсивно доносили до зацікавлених і навіть незацікавлених у Європі важливе значення лікування у Трускавці. І це давало помітні результати. У 20-30 роках спостерігається надзвичайно активне розростання курорту. Кількість відпочиваючих у Трускавці зростає з року в рік. Якщо 1923 року було 6080 приїжджих, 1927 року кількість гостей виросла до 12633 осіб, 1931 рік дав 14659 чоловік, а сезон 1933 року, незважаючи на кризову ситуацію в Польщі, позначився небаченою кількістю курортників - понад 17000. Збільшення клієнтури вимагало нового будівництва, тому в цей час виростає кілька модерних пансіонатів. Та головною причиною успіху були мінеральні води. Трускавецькі води за своїми лікувальними властивостями не поступалися водам відомих курортів Європи, таких, як Розенгайм у Баварії, Баден-Баден, Будапешт і Піщани. А про насичення сировиці порівняно з водами інших курортів Європи можемо робити висновок за такими даними: у Баден-Бадені-0.6, у Вісбадені-1.2, у Кіссінгені-3.1, Галлі-3.6, Цихосінеку-5.7, а у Трускавці-23.1. Та найістотнішим було те, що трускавецькі джерела з давніх часів відзначалися різноманітним застосуванням у лікувальній практиці.

Раймонд Ярош наполегливо реалізує свою ідею - намагається стати повноправним господарем курорту. Тому відповідно скуповує землі і будує нові вілли. 1928 року він завершує будівництво і освячує пречудову будівлю - віллу "Гопляна". Для реалізації будівництва було обрано модний на цей час проект в народному, "закоп'янському" стилі. У 30 роках у цьому будиночку Яроші приймали найповажніших гостей, серед яких були посол США, президент Туреччини, президент Естонії Констянтин Паау та ін. Тепер у цьому будинку знаходиться музей народного художника України Михайла Біласа.

Раймонд Ярош помер 1936 року. Після нього, гідно продовжуючи справу батька, керував курортом його син Роман аж до вересня 1939 року. Цікавим є екскурс у громадсько-культурну історію міста. Про нього неодноразово писав Іван Франко.

Після вересня 1939 року вілли, пансіонати, водолікарні, ресторани були націоналізовані, і на їхій базі функціонувало вісім санаторіїв.

Великої шкоди курортові завдала фашистська окупація. Тривала вона до серпня 1944 року. Трускавець був військовим госпіталем, а 1945 року відомий у Європі курорт став колгоспом, до того ж імені Тараса Шевченка. Повоєнна історична ситуація визначила специфіку подальшого життя і міста, і курорту. 50 років тому Трускавцю надано статус міста. 1952 року він вийшов із районного підпорядкування, а згодом став всесоюзним курортом.

Трускавець мав інтенсивно розбудовуватися, оскільки на його цілющі води стали приїздити сотні тисяч людей. Так, наприклад, 1950 року в Трускавці лікувалося 54 тисячі курортників, в 1965 році - уже 150 тисяч, через 10 років їх уже було понад 200 тисяч, а у 1985-90-х роках до Трускавця щорічно прибувало понад 350 тисяч. З 1947 року в курортній практиці вперше почали застосовувати озокерит - новий метод теплового лікування. Вводяться нові методи фізіотерапевтичного лікування. 1949 року організовано Трускавецьку гідрогеологічну режимно-експлуатаційну станцію, а 1958 року було відкрито клініку-філію Українського науково-дослідного інституту курортології для вивчення і поширення методів курортного лікування.

Зрозуміло, що курорт мав розвиватися за єдиним генеральним планом, розрахованим на дві черги: перша - 1965-1980 роки, тобто на 15 років, друга - 1980-1990 роки. Наприкінці 90-х років 20 ст. на курорті функціонувало до 40 лікувально-оздоровчих закладів - понад 14 тисяч місць, серед них - заклади ЗАТ "Трускавецьоздоровниця", санаторії "Каштан", "Весна", "Берізка", "Юність", "Алмаз", "Кристал", "Янтар", "Рубін", два бювети мінеральних вод, дві курортні поліклініки, дві бальнеозокеритолікарні. Серед медичних працівників є багато з науковими ступенями, заслужених лікарів України. Працює ряд науково-дослідних установ та лабораторій, зокрема лабораторія експериментальної бальнеології Інституту фізіології ім. О.О.Богомольця НАН України (керівник доктор медичних наук С. Івасівка), кафедра медичної реабілітації ЛДМУ (кер. к.м.н. І. Стахів), курортний науковий реабілітаційний ценр "Карпати-Чорнобилю" (керівник к.м.н. Г. Стеценко). Розроблюються і запроваджуються нові методики лікування та реабілітації хворих, в тому числі тих, хто потерпів від аварії на Чорнобильській АЕС. Систематично у місті проводяться міжнародні та регіональні науково-практичні конференції, семінари, у яких беруть участь не лише українські вчені, а й спеціалісти з інших країн. Визначено обсяги природних мінеральних вод, удосконалюється технологія їх використання. Це дає можливість значно збільшити кількість людей, які потребують лікування саме на цьому курорті, адже тут успішно лікують хронічні патології печінки, жовчних шляхів, нирок, сечовивідних шляхів, порушення обмінних процесів в організмі. До Трускавця прибувають після гострого перебігу цих хвороб, в тому числі після оперативного видалення жовчних та сечових каменів, вірусного гепатиту, радіаційного перевантаження. Здійснюється підтримка людей, які перебувають у групі ризику. Трускавець став одним із найбільших центрів індустрії здоров`я. Особливу цінність для перспективи розвитку курорту мають Помірки. Там є мінеральні джерела "Нафтусі", дебіт яких становить 20 метрів кубічних на добу. Завдяки цьому, а також винятково чистому повітрю і унікальному ландшафтові Помірки могли б стати курортом-супутником.

Місто-курорт з усіма його інфраструктурами, розбудовувалося у різні періоди з різними тогочасними вимогами: від невеликих дерев`яних вілл - до багатоповерхових корпусів, розрахованих на масове лікування та оздоровлення людей.

« Назад